КАРПАТСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ – 15 РОКІВ – УкрНДІгірліс
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ГІРСЬКОГО ЛІСІВНИЦТВА ІМ. П.С. ПАСТЕРНАКА (УКРНДІГІРЛІС)
новини

КАРПАТСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ – 15 РОКІВ

Опубліковано у 01/06/2018

“Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат” (скорочено Конвенція, Карпатська конвенція) – міжнародний договір, учасниками якого є сім країн Центральної та Східної Європи (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина та Україна). Конвенція, прийнята 22 травня 2003 року в Києві на V конференції міністрів “Природне середовище для Європи”. Депозитарієм Конвенції є Уряд України. Конвенція є другою в світі субрегіональною угодою про захист гірських районів. Міжнародний секретаріат Карпатської конвенції знаходиться у Відні в компетенції Програми ООН із захисту навколишнього середовища і приймається Австрійською Республікою. Конференція сторін є головним директивним органом конвенції, що складається з представників високого рівня держав – членів конвенції. Сесії конференції сторін проводяться раз на три роки. Серед іншого, конференція сторін відповідає за прийняття протоколів та поправок до конвенції, створення допоміжних органів конвенції, приймає програму роботи і фінансовий бюджет, а також розглядає і контролює виконання вимог статей Конвенції і протоколів до неї.

Основною метою Конвенції є проведення сторонами всебічної політики та співпраці з охорони і сталого розвитку Карпат для поліпшення якості життя, зміцнення місцевих економік та громад, збереження природних цінностей та культурної спадщини. Для її досягнення країни, які підписали Конвенцію, вживають відповідних заходів, підтримуючи:  принципи запобігання та застереження; принцип “забруднювач платить”; участь громадськості та залучення зацікавлених організацій; транскордонне співробітництво; інтегроване планування та управління земельними та водними ресурсами;  програмний і екосистемний підходи.  Конвенція включає в себе 23 статті, з яких нижчезгадані мають пряме або опосередковане відношення до лісового господарства. Це – збереження та стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття; стійке та інтегроване управління водними ресурсами та річковими басейнами; стійке сільське та лісове господарство; стійкі транспорт та інфраструктура; система оцінки/інформації про стан довкілля, моніторинг та раннє попередження. Пряме відношення до лісогосподарської діяльності має стаття 7 Карпатської конвенції “Сталий сільське і лісове господарство”, в якій передбачено, що країни-учасниці:

– проводять політику, спрямовану на сприяння та підтримку використання документів та програм, які відповідають, узгодженим на міжнародному рівні, принципам сталого управління лісовими ресурсами;

– використовують практику сталого управління гірськими лісами в Карпатах, з урахуванням численних функцій лісів, великого екологічного значення Карпатських гірських екосистем, а також наявності менш сприятливих умов у гірських лісах;

– проводять політику, спрямовану на виділення природоохоронних територій в природних, особливо в незайманих лісах, достатнього розміру і кількості для того, щоб обмежити або забезпечити їх використання у відповідності з поставленими завданнями збереження лісових екосистем.

Більшість статей Конвенції не мають прямої дії. Вони визначають загальні підходи до окремих проблем і, більшою мірою, є політичними заявами, ніж встановлюють обов’язкові умови для країн. Тому, основним інструментом впливу є, прийняті на Конференціях Протоколи, що стосуються специфічних секторальних питань економічного, соціального, а також природоохоронного напрямків та обов’язкові для застосування в рамках карпатського регіону. Для підготовки різних документів Міжнародним секретаріатом Конвенції створюються Робочі групи у певних напрямках діяльності, до складу яких входять представники з країн-учасниць Конвенції. До участі в засіданнях Робочих груп залучаються, як правило, висококваліфіковані фахівці з різних країн світу. Засідання таких груп, які проводяться не рідше одного разу на рік, відкриті для всіх зацікавлених сторін.

Важливий для лісової галузі „Протокол про стале управління лісами до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат” (в подальшому Протокол) розроблений у відповідності до статті 7 Карпатської Конвенції з метою розвитку, гармонізації та посилення необхідних кроків щодо сталого лісоуправління в Карпатському регіоні і був другим Протоколом Конвенції. Серед іншого Протоколом передбачено завдання, спрямовані на стале управління Карпатськими лісами; інтеграція в галузеві політики цілей сталого управління та збереження Карпатських лісів; підтримка та збільшення лісового покриву; забезпечення продуктивних функцій лісів та їхньої ролі в розвитку сільської місцевості; визначення та охорона природних лісів, особливо пралісів та принципи управління лісами на охоронних територіях; сприяння відновленню лісів наближених до природних. Також в Протоколі відмічені питання забезпечення соціальних функцій лісів, врахування впливу змін клімату, проведення спільних наукових досліджень. Крім того Протоколом передбачено розвиток спільної інформаційної системи про стан лісів у Карпатах відповідно до статті 12 Карпатської конвенції та гармонізації баз даних і забезпечення того, що національні результати лісового моніторингу інтегруються в спільну інформаційну систему.

Для ефективного виконання цього Протоколу в 2014 році Четвертою Конференцією Карпатської конвенції затверджено “Стратегічний план дій з впровадження Протоколу про стале управління лісами” (надалі Стратегічний план), який протягом 2012-2014 років опрацьовувала Робоча група із сталого лісокористування за активної участі фахівців Держлісагентства та науковців УкрНДІгірліс. Стратегічний план розкриває зміст кожного завдання Протоколу та містить очікувані результати їх впровадження.

Необхідно зазначити, що ні Протокол, на Стратегічний план не мають на меті виключно збільшення заповідання лісів в Карпатському регіоні. Є чітке розуміння необхідності підтримки економічної функції у забезпеченні деревними і недеревними продуктами лісу, як основи розвитку сільських територій Карпат. Особлива увага приділена раціональному використанню деревини, наданні сприяння та підтримки сталому лісоуправлінню та ідентифікації та запровадженню системи плати за екосистемні послуги. Разом з цим Стратегічним планом та наступними зобов’язаннями в рамках Протоколу передбачено проведення Сторонами Карпатської конвенції робіт з ідентифікації пралісів. Такі роботи повинні бути завершеними до наступної, Шостої конференції Сторін, яка відбудеться у 2020 році.

У відповідності з дорученням Держлісагентства всі підвідомчі підприємства зобов’язані виконувати положення Протоколу та Стратегічного плану. Починаючи з 2015 р запроваджена практика дієвого контролю за виконанням цього документу, що дозволяє мати  щорічні звіти про виконані різнопланові роботи лісовими підприємствами областей Карпатського регіону та на галузевому рівні приймати організаційно-технічні рішення спрямовані на виконання Стратегічного плану.

Перша конференція Сторін Карпатської конвенції відбулася в Києві  в грудні 2006 року. На ній прийняті правила проведення конференцій сторін, фінансові процедури Конвенції та підписані Меморандуми про взаєморозуміння між Карпатською конвенцією та Альпійською і Рамсарською конвенціями. Головним підсумком зустрічі стало прийняття Карпатської декларації, яка заклала принципи партнерства в сфері охорони та сталого розвитку карпатського регіону і формально започатковано роботи Карпатської конвенції. На теперішній час уже проведено п’ять таких форумів. Інформація про основні події, здійснені в рамках Конвенції подані в статті  “Исторические вехи Карпатской конвенции”, яка приведена  на сайті.

22 – 23 травня 2018 року Міністерством екології та природних ресурсів України організовано проведення  Урочистого засідання з нагоди святкування 15-ти річчя підписання Карпатської Конвенції  “Карпати – зв’язок для європейської інтеграції та стійкого регіонального розвитку” та семінару “Природоохоронні території – рушійна сила регіонального розвитку гірських територій”. Програми вищезгаданих подій, що включають інформацію про  учасників та виступаючих,  подані окремими документами.  Від УкрНДІгірліс в роботі семінару приймав перший заступник директора з наукової роботи, к.т.н., с.н.с., член кореспондент Лісівничої академії наук  України Володимир Леонідович Коржов, який виступив з доповіддю на тему “Вдосконалення лісової інфраструктури гірських регіонів як основа запровадження наближеного до природи лісівництва” (презентація подається окремим документом).

About admin

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *