ОСНОВНІ ЧИННИКИ ВОДНОГО РЕЖИМУ ТА ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ПАВОДКІВ – УкрНДІгірліс
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ГІРСЬКОГО ЛІСІВНИЦТВА ІМ. П.С. ПАСТЕРНАКА (УКРНДІГІРЛІС)
новини

ОСНОВНІ ЧИННИКИ ВОДНОГО РЕЖИМУ ТА ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ПАВОДКІВ

Опубліковано у 01/08/2018

У засобах масової інформації часто з’являються звинувачення – мовляв, виникнення катастрофічних повеней у карпатському регіоні пов’язано з надмірним вирубуванням гірських лісів. Такі думки є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях і не враховують висновків наукових експертів з водорегулювального значення лісів, ігнорують комплексний підхід та перебільшують вплив одного з чинників.

Численна гідрологічна література визначає п’ять основних чинників водного режиму – клімат, геологія, рельєф, ґрунти та рослинність, з яких рослинність знаходиться на п’ятому місці.

Найважливішими чинниками водного режиму, особливо стоку води є клімат і метеорологічні умови. Формування гідрологічних умов насамперед залежить від таких метеоелементів як: температура повітря і атмосферні опади. З яких основними є атмосферні опади. Поряд із кліматом і метеоумовами, важливу роль відіграють рельєф, геологія і ґрунти.

Гірський рельєф, змінюючи величину і розподіл атмосферних опадів, впливає на формування стоку води, передусім поверхневого, швидкість та час його тривання. Чим стрімкіші схили тим інтенсивніший стік. Геологічна будова в основному впливає на формування підземних і ґрунтових вод, живлення ними руслового стоку та ступінь його зарегулювання. Окрім того материнські породи значною мірою визначають механічний склад і водно-фізичні властивості ґрунту, якому у комплексі гідрологічних факторів належить важливе місце, за його участю формуються майже всі складники водного балансу.

Лісові і нелісових ґрунти мають різні інфільтраційні властивості і неоднаково впливають на формування стоку води під час атмосферних опадів. Найвища водопроникність характерна для лісових ґрунтів, на зрубах вона знижується, але залишається вищою ніж на нелісових угіддях.

Причини виникнення паводків поділяються на дві групи: природні і антропогенні. Серед природних причин виникнення паводків у Карпатах основна та, що Українські Карпати належать до зливонебезпечних регіонів. Тут завжди є загроза виникнення катастрофічних паводків через значну кількість опадів, гірський рельєф, щебенистість і малу потужність ґрунтів, густу мережу річок. Також геологічні умови Карпат не сприяють глибинній інфільтрації атмосферних опадів у гірські породи та акумуляції підземних вод.

Випадання опадів на перезволожені ґрунти, що зазвичай відбувається під час паводків, інтенсифікує схиловий стік води до 12 разів, порівняно із їх випаданням на відносно сухі ґрунти. Агалогічне явище спостерігається із переходом від помірних дощів до зливових. Найпоширеніші в гірських умовах Карпат бурі лісові ґрунти характеризуються невеликою потужністю – 40-70 (100) см, і досить високою щебенистістю. Із збільшенням висоти та стрімкості схилів глибина ґрунту зменшується і зростає його щебенистість. Це зменшує вологомісткість  ґрунту і сприяє посиленій віддачі схилових вод у руслову мережу.

Негативною властивістю гірських ґрунтів Карпат є наявність у них відносно водотривкого шару із вкрай низькими інфільтраційними властивостями. На ньому під час злив інтенсивно формується внутрішньо-грунтовий (“контактиний”) стік, швидкість якого значно більша, ніж підземного і за своїм режимом він подібний до поверхневого стоку. Різке підняття рівнів води в руслах під час дощів зумовлене, зазвичай, формуванням “контактного” стоку.

До антропогенних чинників, які порушили природне функціонування та активізували повені в горах, належить невпинна трансформація рослинного покриву Карпат: сільське і лісове господарство, гідротехнічні засоби регулювання вод, траси комунікацій, селітебні території тощо.

Лісовий намет за рік затримує у середньому до 25% атмосферних опадів. Опадозатримувальна здатність намету різних деревних порід значно залежить від виду опадів (рідкі, тверді, мішані),  величини, інтенсивності і тривалості їх випадання. При звичайних дощах (у Карпатах 50-60мм) перехоплення вологи наметом букових насаджень сягає 8-9 мм, ялинових 10-13 мм. Із збільшенням опадів, кількість перехопленої вологи залишається незмінною.

У контексті виконання лісом стокорегулювальних функцій суттєвий інтерес викликають показники паводкового стоку. Наприклад, під час катастрофічних злив на Передкарпатті у липні 2008 року напередодні паводку з 15 до 20 липня випало 69,4 мм опадів (48% місячної норми). Водорегулювальна ємність ялинових екосистем становила 8-23% від потенційної. З 22 до 27 липня 2008 року випало ще 312 мм опадів, що становить 213%.

Влив рубок лісу на інтерцепцію (перехоплення опадів) різний. Лише в умовах добре розвиненого й збереженого підросту (класичні поступові рубки) незначна частина опадів може ним перехоплюватись. При вибіркових рубках інтерцепція залежить від інтенсивності вибірки деревної маси. У перші після рубки роки  вона у середньому на 16 % менша, ніж у незачепленому рубкою деревостані.

За матеріалами досліджень УкрНДІгірліс під керівництвом В.С. Олійника.

About admin

One Comment

  1. Pingback: Вирубка лісу – не основна причина повеней у Карпатах — УКРОП

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *