УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ГІРСЬКОГО ЛІСІВНИЦТВА ІМ. П.С. ПАСТЕРНАКА (УКРНДІГІРЛІС)
новини

ЩЕ РАЗ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ЧУЖОЗЕМНИХ ВИДІВ У НАШИХ ЛІСАХ !

Опубліковано у 26/10/2018

Зазначимо, що натепер приводиться безліч причин деградації та всихання хвойних лісів (особливо ялини в горах і сосни – на рівнині). Основною з них вважають глобальні зміни клімату, що в першу чергу через потепління призвели до зниження рівня грунтових вод, швидкого розвитку шкідників і хворіб лісу тощо. Але слід згадати також, що кожен третій гектар лісу в Карпатському регіоні створено руками людини. Тоді виникає питання, а з якого ж насіння?. Відомо, що широкомасштабна ялиноманія була б неможливою без залученням привозного насіння (тірольського, баварського, судетського), без урахування будь-якого лісонасінного районування. Також практикувалося використання одноманітного насіння, інколи зібраного лише з кількох насіннєносних особин деревостанів, що негативно вплинуло на мінливість і генетичну структуру створюваних насаджень. Адже оптимальним рахується збір із 50-200 дерев популяції, їх перемішування перед використанням. У подальшому створювані насадження перезапилювалися з місцевими, даючи менш біологічно стійке потомство. Так продовжується й дотепер.

Для виправлення становища, яке склалося на даний час, науковці пропонують упроваджувати в ліси інтродуковані види. Але введення навіть досить випробуваних перспективних чужоземних порід майже повсюдно зустрічає незрозумілий спротив чиновників як в наукових і освітніх установах, так і з боку лісогосподарського виробництва. Вони посилаються на нібито прописані норми в матеріалах Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат і FSC національному стандарті системи ведення лісового господарства для України.

Але ж таких заперечень не існує! Або ж трактуються вони не зовсім так, як про це говориться у вищеприведених документах. Наприклад: у п.3 статті 4 вищеприведеної конвенції (збереження та стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття) написано наступне “Сторони проводять політику, спрямовану на запобігання ввезенню неаборигенних видів та поширенню генетично модифікованих організмів, які становлять загрозу екосистемам, середовищам існування чи видам…….”. Зрозуміло, що в даному пункті мова йде про адвентивні та інвазійні види, які самовільно займають нові території, витісняючи аборигенні види і наносячи шкоди навколишньому середовищу (типу борщівника Сосновського).

Дещо подібне можемо процитувати із FSC (критерій 10.2): “…Підприємство повинне використовувати для лісовідновлення аборигенні види та місцеві генотипи, окрім випадків, коли є чітке й переконливе мотивування для використання інших видів і генотипів.” Критерій 10.3: “Підприємство повинне використовувати чужорідні види лише тоді, коли знання та/або досвід вказують на те, що будь-які інвазивні впливи цих видів можна контролювати та запроваджені дієві заходи з пом’якшення такого впливу”. У роз’ясненні цієї статті вказується (10.3.1. та 10.3.2.), що чужорідні види використовуються лише тоді, коли безпосередній досвід та/або результати наукових досліджень свідчать, що впливи таких видів можна контролювати і тоді, коли існують ефективні заходи з контролю їхнього розповсюдження поза територією, на якій вони були висаджені.

То де ж повна заборона використання інтродукованих лісових видів, про яку повсюдно говорять? Де заборона для достатньо випробуваних видів, які акліматизовано, адаптовано і натуралізовано та визнано найбільш перспективними в Карпатському регіоні вже протягом 140-160 років. Хоча науковці стверджують, що варто проводити трьохетапне випробування мобілізованих чужоземних видів для встановлення їх перспективності  протягом 30 (50) років.

А тепер проаналізуємо лише найбільш визнані інтродуценти для залісення земель в нашому регіоні – псевдотсугу Мензіса і модрину європейську, культурфітоценози яких пройшли довготривале випробування. Аналіз першої (а найстарші насадження обстежені нами у віці понад 160 років на Львівщині) показав, що ні на одній ділянці ця порода не вийшла за межі її культивування, характеризується неймовірною продуктивністю (в Тур’я-Реметі на Закарпатті 120-річне насадження характеризується запасом деревини біля 2 тис. м3/га, для порівняння можна сказати, що а це запас трьох гектарів високоякісної аборигенної ялини такого ж віку), стійкістю (не відмічено ніяких шкідників і хворіб) та якістю (стовбури рослин рівні, повнодеревні, з добрим очищенням від сучків). То чи потрібні ще якісь докази чи аргументи на користь введення псевдотсуги Мензіса у наші ліси. Нами визначена верхня межа можливого культивування псевдотсуги в горах – це 900-950 м НРМ. Тим більше, що вже створена місцева насінна база – генетичні резервати, плюсові дерева, клонові і родинні насінні плантації, постійні лісонасінні ділянки. Розроблена також технологія створення її лісових культур.

Те ж стосується і модрини європейської на північно-східному мегасхилі Українських Карпат (на південно-західному її рахують аборигенним видом). Обстежені стиглі насадження модрини (чисті, а також мішані із буком лісовим) також мають досить високий запас деревини – біля 1000-1200 м3/га. Досвід свідчить, що культивувати цю породу доцільно до 1100 м НРМ. То можливо, що ця порода поступається за іншими показниками нашій аборигенній ялині, наприклад, за біологічною стійкістю? Обстеження цікавого мішаного насадження модрини з буком, ялиною, явором та ільмом у віці 90 років після вітровалу показало, що на відміну від ялини і бука, які відчутно постраждали (вивалено,відповідно 40 і 25 % рослин) дерев модрини постраждало лише 4 % в улоговині, де набула найбільша швидкість вітру. Виявилося, що в неї глибока коренева система (до 2,5 м) та грубіше мичкувате коріння, ніж в ялини, ялиці і навіть бука. До того ж кількість його досить значна.

Також слід відмітити, що хвоя модрини хоч і чутлива до вмісту в повітрі промислових викидів, але завдяки щорічній зміні її модрина більш димо- і газостійка, ніж інші хвойні, тому незамінна в озелененні промислових зон. У корі модрини міститься 13 % танідів, з хвої отримують ефірну олію. Деревина стійка до гниття, довго зберігається у воді, тверда, міцна, довговічна, з високими механічними властивостями, хоч обробляється важче, ніж у інших хвойних порід, але використовується у гідротехнічному будівництві, при будівництві мостів, а також для виготовлення шпал, паркету, настилів для вело- і мототреків. У корі міститься 13 % танідів, з хвої отримують ефірну олію.

Таким чином, довготривалі наукові дослідження свідчать, що введення псевдотсуги Мензіса і модрини європейської (особливо цінних у селекційному відношенні форм дерев) у лісокультури Карпатського регіону не тільки підвищить продуктивність створюваних насаджень, але й суттєво вплине на їх стійкість проти кліматичних аномалій. Ми не рекомендуємо усі аборигенні ліси замінювати на інтродуценти, але там, де вони можуть підвищити продуктивність, стійкість та якість їх обов’язково варто уводити. Зрозуміло, що цей захід потребує багато зусиль – покращити насінну базу, ретельно вирощувати садивний матеріал, дотримуватися розроблених науковцями технологій створення лісокультур тощо.

Звичайно ж набагато легше культивувати аборигенні види, враховуючи сприятливі процеси природнього поновлення. Адже за неналежного догляду за інтродуцентами зразу ж видно відпад рослин, який через декілька років просто вражає. Обстеження нами ділянок 10-річних культур і співставлення їх складів із запроєктованими виявлено, що там, де інтродуценти (модрини, псевдотсуги) займали 6-10 одиниць у складі, натепер збереглося 1-2 одиниці, а подекуди підріст малоцінних аборигенних видів настільки розповсюдився на ділянках, що чужоземні види узагалі випали з насаджень, або ж залишилися лише поодиноко. То що це таке? Нездатність рости в даних умовах середовища, чи прояв безгосподарності і халатності працівників виробництва.

Таким чином, в черговий раз стверджуємо, що впровадження найбільш перспективних інтродукованих лісових видів натепер є не забаганкою науковців, а нагальною необхідністю покращення стану наших лісів.

Провідний науковий співробітник

лабораторії лісовідновлення і селекції,

к.с.-г.н., с.н.с. Яцик Р.М.

Культури модрини європейської

Псевдотсуга Мензіса на клоновій насінній плантації

About admin

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *