УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ГІРСЬКОГО ЛІСІВНИЦТВА ІМ. П.С. ПАСТЕРНАКА (УКРНДІГІРЛІС)
новини

ВІДНОВЛЕННЯ ЛІСУ В КАРПАТАХ ПІД ПОСТІЙНИМ НАУКОВИМ СУПРОВОДОМ

Опубліковано у 28/08/2018

Гірські ліси Українських Карпат представляють собою унікальні екологічні системи, в яких різко виражена вертикальна зональність, склад і якісні характеристики лісових угрупувань тісно пов’язані з висотою над рівнем моря, експозицією та стрімкістю схилів, грунтовими умовами і цілим рядом інших факторів. Під впливом біотичних і абіотичних чинників за останні два сторіччя в природних екосистемах регіону прийшли значні негативні зміни, що проявилися у всіх лісових формаціях. Все це вимагає специфічного підходу до ведення лісового господарства, який суттєво відрізняється від того, що практикується в рівнинних умовах України. Враховуючи важливість цього питання Радою Міністрів України (1964 рік) було ухвалено рішення про створення на базі Карпатської лісової дослідної станції Карпатського філіалу УкрНДІЛГА, який пізніше (1991 рік) отримав статус Українського науково-дослідного інституту, що стало значним кроком в розширенні науково-дослідної справи в гірських лісах Карпат.

Впродовж всього періоду існування лісового наукового закладу регіону одним із основних завдань є опрацювання наукового обґрунтування найбільш ефективних систем, методів і способів природного і штучного лісовідновлення, створення і експлуатації постійної лісонасінної бази на генетико-селекційній основі аборигенних і інтродукованих деревних порід, ефективних технологій вегетативного і насінного розмноження рослин, вирощування садивного матеріалу у відкритому та закритому грунті, створення насаджень різного цільового призначення, залісення невжитків й меліоративних земель тощо.

За понад пів століття плідної праці співробітниками інституту, у тісній співдружності з виробництвом, проведені дослідження з 72 науково-дослідних  тем, в т.ч. 43 з них –  за рахунок бюджетних коштів і 29 – за замовленнями лісових підприємств краю. Про основні їх підсумки з  врахуванням тематичного спрямування піде мова нижче.

Збереження лісових генетичних ресурсів, селекція, насінництво та інтродукція. Інтенсивне використання лісових багатств Карпат, а відповідно і здійснення значного обсягу робіт з їх штучного відтворення, вимагає належної уваги та відповідного рівня ведення селекційно-насінницької справи. Це добре розуміли науковці інституту з ініціативи яких вже з 1966 року розпочаті активні дослідження шляхів формування та ефективного використання постійної лісонасіннєвої бази головних лісоутворюючих порід на генетико-селекційній основі. Значна увага при цьому була спрямована на вивчення селекційної, формової і популяційної структури природних популяцій, виявлення природи внутрішньовидової мінливості деревних порід (в основному за морфолого-анатомічними ознаками), встановлення кореляційних зв’язків між формами дерев і їх господарсько-цінними ознаками. Проводилися біохімічні дослідження окремих видів із вивченням сезонної активності біокаталізаторів у залежності від селекційної категорії та формової різноманітності дерев, а згодом  також вивчався рівень генетичної мінливості і диференціації у лісових видів шляхом ізоферментного аналізу.

Вищеприведені дослідження дали можливість розробити стереотипи плюсових дерев, дослідити оптимальні методи їх розмноження, ранньої діагностики спадкових властивостей та створити  клонові плантації  основних лісоутворюючих видів – архівно-маточні і насінні . Основні обсяги робіт були здійснені не лише в умовах Українських Карпат, але й на Волині.

Крім відбору окремих видатних біотипів, науковцями були визначені лісівничо-таксаційні і селекційні показники для відбору плюсових насаджень. Період з кінця 70-х до початку 90-х років був дуже важливим у формуванні бази для генетико-селекційних досліджень. В регіоні був виділений цінний генетичний фонд (лісові генетичні резервати, плюсові дерева та насадження), розроблені ефективні заходи з його збереження та раціонального використання для створення постійної лісонасінної бази. Гордістю лісівників стали значні генетичні ресурси, які відібрані в гірських пралісових екосистемах з обмеженим антропогенним впливом. Кількість лише генетичних резерватів у регіоні перевищила 50 % від усіх відібраних в Україні. В резервати увійшли насадження усіх головних і багатьох цінних малопоширених супутніх порід, а також рідкісних, зникаючих і реліктових видів. Подальший аналіз та осмислення результатів відбору генетичних резерватів на рівні популяцій підтвердили їх правильність і дали можливість прогнозувати їх подальшу долю в розрізі окремих видів – консерваційне збереження на заповідних територіях і розумне залучення до селекційних програм в експлуатаційних лісах. Були розроблені спеціальні вказівки для виробництва з відбору, збереження й використання цінного генетичного фонду для потреб плюсової і популяційної селекції, плантаційного і популяційного насінництва. Вони включали цілий ряд рекомендацій, пропозицій, заходів і технологій, з закладки плантацій, догляду за ними, стимулюванню плодоношення рослин, збереженню й використанню плантаційного урожаю. Таким чином, був визначений і детально осмислений весь селекційний цикл від відбору продуцентів до одержання поліпшеного і сортового насіння.

Починаючи з 1992 року в Карпатському регіоні проводяться планомірні роботи із сортовипробування лісових деревних видів. Із рекомендованих працівниками інституту кандидатів у лісові сорти дяв’ять визнано сортами, занесено в Держреєстр і на них видано авторські свідоцтва.

Варто відмітити тісну співпрацю працівників наукового закладу та виробничих селекційних пунктів і селекційно-насінницьких господарств Карпатського регіону. Зазначимо, що вивчення різноманітних аспектів збереження, відновлення й використання генетичних ресурсів та біорізноманіття в цілому, а також вирішення селекційно-насінницьких проблем для створення лісів майбутнього тривають. Важливим на сьогодні є проведення інвентаризацій і встановлення стану існуючих об’єктів цінного генетичного фонду і постійної насінної бази, оцінка ефективності їх використання, а також обгрунтування й створення клонових та родинних насінних плантацій підвищеного генетичного рівня з метою забезпечення виробництва сортовим насінням. Основа для цього є, адже науковцями лабораторії розроблена нова концепція та положення з відбору, збереження і використання генетичних ресурсів лісів для селекційно-насінницьких потреб в цілому по Україні.

Одночасно із селекційними дослідженнями аборигенних лісоутворювачів працівники інституту значну увагу приділяють інтродукції технічно-цінних дерев та чагарників, визначенню їх перспективності для конкретних лісорослинних умов з метою створення насаджень різного цільового призначення.

Вони приймали активну участь у закладці знаних у регіоні та за його межами дендропарків “Високогірний”, “Діброва” й цілого ряду дендрологічних об’єктів біля контор лісництв та лісгоспів. Проаналізовано особливості акліматизації й адаптації в карпатських умовах кілька сотень деревно-кущових видів, їх екотипів і форм. Запропоновано для використання тих із них, що успішно пройшли первинне випробування і виявилися перспективними по одному або кількох господарсько-цінних ознаках: техногенній стійкості, продуктивності, якості, довговічності, ранньому і рясному плодоношенню, фітомеліоративності, декоративності тощо.

Лісонасінна і лісорозсадникова справа. Створення постійної насінної бази лісових деревних порід ще не свідчить про достатнє вирішення проблеми. На порядок денний виступає цілий ряд питань практичного спрямування і, в першу чергу, організація заготівлі  та зберігання цінного насіннєвого матеріалу, а також вирощування з нього якісного садивного матеріалу згаданого породного асортименту. І в даному напрямку лісове виробництво отримало  з боку науки необхідну допомогу. Зокрема, опрацьовані і апробовані в місцевих умовах оптимальні технології тривалого зберігання насіння дуба, бука, ялиці. Надана допомога з проектування і експлуатації насіннєсховища із контрольованими у мовами зберігання насінного матеріалу. Роботу в даному напрямку необхідно продовжити.

Особливий інтерес науковців інституту звернено на удосконалення технології вирощування садивного матеріалу деревних порід на великих постійних і базових лісорозсадниках, де є реальні можливості для широкого застосування засобів механізації і хімізації, підтримання на належному рівні агрохімічних показників ґрунту. На підставі проведених досліджень розроблені державні стандарти на вирощуваний садивний матеріал та затверджені регіональні норми виходу стандартних сіянців і саджанців 20 деревних і чагарникових порід. Основним підсумком тривалих наукових досліджень  з даної проблеми, із залученням передового виробничого досвіду, став проект регіональної частини «Настанов по вирощуванню садивного матеріалу в лісових розсадниках Карпат». Надалі, враховуючи зміну стратегії у вирощуванні садивного матеріалу в гірських умовах, яке нині зосереджено, переважно, у тимчасових і невеликих індивідуальних лісових розсадниках, вони були доповнені відповідним Порадником.

Природне і штучне лісовідновлення. Основою сталого розвитку Карпатського регіону і держави в цілому, поряд із раціональним використанням є розширене відтворення їх природно-ресурсного потенціалу. Даний процес був і поки що залишається найбільш трудомістким і дорогим лісогосподарським заходом, ефективність якого проявляється на протязі усього періоду лісовирощування. На підставі зібраних матеріалів розроблена класифікація лісокультурного фонду Карпат, яка враховує більшість лімітуючих факторів; дана оцінка ефективності застосовуваних систем, методів і способів природного і штучного лісовідновлення в розрізі основних лісових формацій та розроблені наукові основи раціонального обробітку ґрунту, перспективні технології лісовідновлення для всіх категорій лісокультурних площ, враховуючи потенційні можливості застосування різноманітних засобів механізації, біологічного і хімічного методів боротьби з небажаною трав’янистою і деревно-чагарниковою рослинністю; складений перелік машин, механізмів, гербіцидних і арборицидних препаратів, рекомендованих при впровадженні тих чи інших типів лісових культур: опрацьовані лісокультурні вимоги на садивний матеріал із відкритою і закритою кореневими системами, розчистку ділянок, корчування, зрізання пеньків та знищення їх вибуховим методом, обробіток ґрунту, агротехнічний догляд за лісовими культурами і природно зарощуваними ділянками.

Поряд із класичними лісокультурними дослідженнями наукові співробітники інституту неодноразово приймали і приймають участь у вирішенні конкретних галузевих і місцевих проблем. Зокрема можна назвати розробку державної програми цільового лісовирощування швидкоростучих деревних порід, опрацювання лісокультурних методів залісення порушених стихійними явищами земель, підняття верхньої межі лісу, реконструкції низькопродуктивних та похідних насаджень, лісорозведення на ділянках різної категорії складності та багато інших. По більшості із перерахованих вище питань опрацьовані і видані відповідні практичні рекомендації і методичні вказівки чи порадники.

Важливим досягненням лабораторії стала підготовка регіональних пропозицій до чинного Лісового Кодексу, правил і настанов з лісовідновлення і лісорозведення, цілого ряду державних цільових програм, які нині широко впроваджуються у лісогосподарське виробництво.

Ставлячи і вирішуючи ті чи інші науково-виробничі питання, співробітники інституту завжди враховують сучасний стан лісового фонду регіону, існуючі негативні зміни в поширенні домінантних видів і структурі біогеоценозів, значну деградацію довкілля, а також потенційні можливості лісових насаджень і лісогосподарського виробництва. Без цього всі їх напрацювання залишилися б на папері і ніколи не знайшли дороги до серця і розуму працівників лісової галузі.

Типовим прикладом такої тісної співпраці може бути 2018 рік, коли на замовллення лісогосподарських підприємств Івано-Франкіської області фахівцями інституту здійснено рецензування 443 проектів лісових культур у 88 лісництвах, загальною площею 736,6 га. Зроблені при цьому зауваження і пропозиції були враховані виробництвом, що сприятиме оптимізації оптимізації і підвищенню результативності лісовідновних робіт.

Прикладне спрямування наукових досліджень лабораторії постійно супроводжується новими теоретичними напрацюваннями, які апробовані на чисельних міжнародних конференціях, висвітлені в 18-ти монографіях і 26 брошурах, близько 750 статей і тез, 14-ти авторських свідоцтвах на винаходи і сорти рослин, затверджені в Державному агентстві лісових ресурсів України 38 рекомендації та 39-ох раціоналізаторських пропозиціях виробництву.

За майже 200-річний практичний досвід ведення лісокультурної справи в Карпатах, життя і дальше ставить все нові і нові проблеми, вирішення яких вимагає проведення нових детальних наукових досліджень, узагальнення досвіду міжнародної спільноти, опрацювання більш ефективних технологій природного і штучного лісовідновлення та лісорозведення. Настав час реально, а не декларативно реалізувати ландшафтно-водозбірний, лісотипологічний та популяційний принципи, більше враховувати функціональне, цільове призначення лісів, орієнтуватися виключно на еколого-стабілізуючі і ресурсозберігаючі технології. Це так би мовити теоретичні передумови господарювання на найближчий період. У цих напрямках ще дуже багато прийдеться працювати спеціалістам різного профілю, в тому числі і лісокультурного. Перш за все по питаннях ведення господарства в захисних лісах, підняття верхньої межі лісу, оптимізації співвідношення між різними категоріями площ у високогір’ї та по багатьох інших.

Не дивлячись на суттєве зростання обсягів природно зарощуваних лісокультурних площ та сприяння появі природного відновлення, ефективність даних заходів далека від оптимальної. Причини цього, в основному, відомі: незабезпечення достатньої кількості самосіву і підросту ще під наметом лісу, масове їх пошкодження під час проведення лісосічних робіт, ігнорування фенологічних спостережень, неякісна оцінка природного потомства лісу та відсутність належних економічних стимулів за його збереження і т.п. Усунення згаданих факторів найбільш реальне шляхом удосконалення існуючої нормативної бази лісового господарства. Як свідчать матеріали проведених наукових досліджень і аналіз виробничої діяльності лісових підприємств регіону, у даному питанні існує низка упущень, неточностей та різнотлумачень. Для дослідно-виробничої перевірки співробітниками інституту запропоновані ряд конкретних пропозицій щодо їх усунення, зокрема по оцінці якості природних і штучних молодняків у віці їх переведення у вкриті лісовою рослинністю землі. Це дозволить не лише зорієнтувати виробництво на вирощування корінних мішаних за складом деревостанів на типологічній основі, але і забезпечити максимальну участь природного поновлення головних та цінних супутніх порід, підвищити продуктивність та інші цінні властивості вирощуваних насаджень.

Дискусійним, поки що, залишається питання більш інтенсивного використання в лісокультурній практиці регіону інтродукованих деревних порід. Особливо гостро воно постало після прийняття відомих рішень європейських країн по даній проблемі. На нашу думку, кардинальний перегляд основного принципу лісовідновлення в Карпатах, апробованого впродовж тривалого періоду часу, недоцільний. Адже він передбачає максимальну орієнтацію на відтворення лісів корінного складу. Інтродуковані деревні породи рекомендуються для використання в певних лісорослинних умовах тоді, коли вони забезпечують вищий лісівничий, рекреаційний чи середовищетвірний ефект, ніж аборигенні лісоутворювачі. Інша справа, що до цього питання необхідно підходити дуже зважено та не допускати крайностей (заміну дуба звичайного дубом північним, введення в склади лісових культур надзвичайно великої кількості модрин, дугласій чи сосен, які конкурують із головними лісоутворювачами та спричиняють їх відпад і т.п.).

 

Бродович Р.І., провідний науковий співробітник лабораторії лісовідновлення і селекції

About admin

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *